Здрастуй, життя! Вільно єси у полоні
битих шляхів, що незграбно тримають печаль.
Владно снуєш, в далечінь, несучи у долонях
птаха свого, і заховуєш світ під вуаль...
Небо скрипить, коли падає різко на мене,
я не боюсь, і до нього тягнуся чимдуж.
Як я обожнюю небо безмежно скажене,
дивлячись вниз на малюнок дзеркальних калюж.
OLGINYA
Комментариев нет:
Отправить комментарий